Друзі, я трохи запустив своє перебування на Hive. Немає часу, та й тут останнім часом зовсім кепсько з виплатами. Хоча сама платформа мені дуже подобається. Але, враховуючи те, що мій старий акаунт отримував репутацію роками, а цей ні, а репутація тут відіграє велику роль, то сенсу публікувати якісні дописи з “непрогрітого” акаунта я особливо не бачив, бо його чомусь дискримінують, хоча дописи такі ж якісні 😕.
Та все ж я скучив за цим. Тож вирішив повернутися. Не обіцяю, що писатиму щодня, але спробую не забувати про Hive. Це мій дім — я тут "виріс", провів дуже багато років, тож якось так. Просто останнім часом було дуже важко знайти на це час. Але все-таки знайшов.
А про що я хочу розповісти? У неділю ми гуляли з сім’єю околицями. Колись тут були звичайні дачі, а зараз усе поступово перетворюється на повноцінну забудову: будуються будинки, цілі котеджні містечка. І водночас ще залишилися місця трохи дикі, занедбані, де природа поки що бере своє.
Ми йшли однією такою дорогою, яка ще пам’ятає, як це — бути старою дачною дорогою. Там майже немає будинків. І навпроти одного подвір’я є схил, де ми помітили ось такі яскраво-фіолетові квіти — навіть ближче до кольору індиго. Це була гадюча цибулька. Точніше — вірменська гадюча цибулька, або мускарі вірменський.
Я добре пам’ятаю цю назву, бо колись уже писав про неї допис. Ці квіти часто висаджують на клумбах, але вони дуже люблять “тікати” у природу. Цибулинки можуть десь викинути, або вони самі розповсюджуються — і рослина прекрасно приживається на новому місці. Тож вона ніби вже й росте сама по собі, але водночас це не зовсім дикий вид для нашої місцевості.
Гадаю, саме так сталося і тут. Навряд чи хтось спеціально садив їх серед поламаних кущів на схилі. Хоч місце там і гарне, але явно не доглянуте. Якби хтось зробив там клумбу — усе виглядало б зовсім інакше. Тож думаю, це такий собі самосів чи “самозаселення” цибулинок.
Але виглядало воно дуже красиво. Я, звісно ж, зробив кілька фото 🙂
Тож, думаю, час від часу знову писатиму дописи. Не тому, що особливо сподіваюся на великі винагороди, а просто тому, що мені цього бракувало. Хоча, звісно, було б приємно, якби якийсь мій допис помітили якісь кураторські команди ☺️.